Види резервуарів для зберігання нафти та нафтопродуктів

Щоб забезпечити ефективне зберігання нафти та нафтопродуктів до резервуарів висувають жорсткі вимоги. Їх дотримання дозволяє зберегти якість дорогої вуглеводневої сировини, яка чутлива до домішок, вибухо- та пожежонебезпечна. Ресурс спалахує внаслідок впливу холодної іскри достатньої сили, псується при контакті зі сторонніми речовинами. Ці аспекти враховуються при виборі зміни ємностей, завданням яких є мінімізація зазначених ризиків.

Эволюція резервуарів

Ємності пройшли значний шлях – від примітивних земляних ям до безпечних м'яких танків із ультрасучасним оснащенням. При підборі оптимальної конфігурації резервуара технологи та інженери беруть до уваги безліч факторів. Ключове значення мають такі деталі:

•     локація;
•     обсяг складу;
•     призначення.

У межах міської забудови на автозаправних станціях монтують заглиблені РГС, виконані із стійкого до корозії товстостінного металевого сплаву, а місцях видобутку ресурсу встановлюють вертикальні циліндри зі сферичною або конічною формою покрівлі. Для мазуту вибирають надійні посилені модифікації із залізобетону. Крім перерахованих стандартних варіантів, існують спеціалізовані системи зберігання нафтопродуктів. Серед них м'які ємності для розгортання складів у польових умовах, моделі з внутрішнім плаваючим понтоном та ін.

Класифікація

Прийнято класифікувати ємності за такими ознаками:

1. Розташування

У місцях морського видобутку застосовують підводні моделі з реалізованою технологією зберігання ресурсу повітряній подушці. Підземні резервуари з додатковими ребрами жорсткості заглиблюють у ґрунт на відстань понад 1 метр від найвищої точки конструкції, якщо ж горловина розміщується вище «нульової позначки», говорять про напівпідземне виконання конструкції. Однак найчастіше зустрічаються наземні системи зберігання у горизонтальному або вертикальному виконанні.

2. Об'єм

Якщо корисний обсяг цистерни становить до 50 кубометрів, допускається її виготовлення безпосередньо на нафтопереробному підприємстві. Виріб збирають і встановлюють, а потім комплектують необхідним оснащенням та аксесуарами. Великі місткі ємності, здатні забезпечити зберігання до 100 000 кубічних метрів вуглеводневої сировини, виробляють на профільних заводах і транспортують до місця призначення у вигляді комплектів для подальшого збирання.

3. Специфіка конструкції

Загалом конструкції схожі. Ємності мають корпус, оснащуються кришкою та основою. До ключових елементів додаються допоміжні вузли. Це сходи, огорожі, ребра жорсткості для стабілізації поточного захисту у разі надлишкового тиску.

Додаткове оснащення може включати й інше обладнання:

•     обігрівачі;
•     дихальні клапани;
•     люки для легкого доступу;
•     датчики температур;
•     відведення блискавок;
•     вимірювачі висоти вмісту та ін.

4. Матеріал виготовлення

Каркасні та безкаркасні корпуси створюють із застосуванням пластичних непроникних матеріалів, які не деформуються, демонструють довговічність, корозійну та хімічну стійкість. Це:

•     склопластик та пластик;
•     металеві сплави;
•     залізобетон.

З зовнішнього боку обов'язково використовується діелектричне покриття, яке виключає псування ємності при контакті з ґрунтом, вологим середовищем.

5. Комплектація

Базовий комплект поставки має на увазі наявність насосного вузла з точними системами обліку, гнучкі рукави для виконання обв'язки в межах складу та інше обладнання. Аксесуари спрощують процес експлуатації, роблять монтаж простим та швидким.